- Ну хоч у якомусь вигляді я там у вас присутній, - посміхається Макс. - І то хліб. 
- Не тіште себе ілюзією. Насамперед бідоласі повернули його первісний вигляд. А то у Холомі дуже нервували. Та й знахарі відчували себе поряд з ним незатишно.
- Добре, що я цю історію вже не застала, - зітхає Меламорі. - Мені б теж було незатишно. 
- Так, все сталося чи то напередодні твого зникнення, чи то наступного дня. Джуффін, до речі, відразу сказав, що це добрий знак. Мовляв, тепер, мабуть, і справжній сер Макс знайдеться. І виявився правий. Хоча додому ти, як я розумію, не поспішаєш? 
- Мене і тут непогано годують, - посміхається Макс. 
- До речі так. Судячи по запаху, який ось уже чверть години лоскоче мої ніздрі, ця кухня - одне з найкращих місць у все ... Читати далі »