Мене представили їй (з Вів'єн ніколи нікого не знайомили - завжди представляли) і попросили принести їй вечерю з величезного буфета під шатром в кінці Хайгейтського парку. Я буквально заціпенів. Вів'єн зі своїми царственними манерами вселяла - коли хотіла - воістину страх Господній... вона розмовляла з Норманом Хартнеллом і явно віддавала перевагу бесіді з ним моєму боязкому бурмотанню, зневажливою відповіддю на яке була її безжальна сліпуча усмішка... Я поклав щось перше-ліпше на тарілку і приніс їй. Граціозно кивнувши, вона взяла у мене тарілку, і тут я, до свого жаху, побачив, що на тарілці немає нічого, окрім декількох маринованих огірочків і оливок. Вона подивилася на них мигцем, потім повернулася до містера Хартнеллом і сказала зі страдни ... Читати далі »