А у Гаргамелле кишка випала третього лютого, після обіду, того що вона з'їла занадто багато годбійо. Годбійо - це нутрощі жирних Куаро. Куаро - це воли, яких відгодовують в хліві і на гимо. Гимо - це луки, які косяться два рази на літо. Так от, зарізали триста шістьдесят сім тисяч чотирнадцять таких жирних волів, і вирішено було на масляній їх засолити - з таким розрахунком, щоб до весняного сезону м'яса виявилося вдосталь і щоб перед обідом завжди можна було прикластися до солоненького, а як прикладешся, то вже тут вина тільки подавай.
Тельбухів, самі розумієте, вийшло предостатньо, та ще таких смачних, що всі їли і пальчики облизували. Але ось у чому карлючка : їх
... Читати далі »
На розмальованих райськими квітами тарілках з чорною широкою облямівкою лежала тонкими скибочками нарізана сьомга, мариновані вугри. На важкій дошці шматок сиру зі сльозою, і в срібній діжці, обкладеній снігом, - ікра. Між тарілками кілька тоненьких чарочок і три кришталевих графинчика з різнокольоровими горілками. Всі ці предмети містилися на маленькому мармуровому столику, що затишно приєднався до величезного, з різьбленого дуба, буфету, вивергаючи пучки скляного та срібного світла. Посеред кімнати - важкий, як гробниця, стіл, накритий білою скатертиною, а на ній два прилади, серветки, згорнуті у вигляді папських тіар, і три темних пляшки.
- Білий фартух і ковпак для пана де Варенн, - наказав король. - Нехай виготовить мені омлет.
Негайно ж запалало і загуділо вогнище у відкритій напоказ зразковій кухні. Пан де Варенн, одягнений в біле, у ковпаку височиною з нього самого, заходився виготовляти омлет незвичайного смаку, який, втім, тут же винайшов, бо це було для нього справою честі. Він накришив туди апельсинової шкірки, а також трохи імбиру, потім щедро полив страву різними настоянками - полум'я піднялося звідти, знову опало, і чудовий аромат привів у захват усіх глядачів. Вони заполонили кухню, але більш всіх приголомшені мистецтвом майстра були самі кухарі, їх шеф і його помічники. Цілою процесією супроводжували вони пана де Варенн, кол
... Читати далі »
За годину до обіду Афанасій Іванович закушував знову, випивав старовинну срібну чарку горілки, заїдав грибками, різними сушеними рибами... Обідати сідали в 12 годин. Крім страв і соусників на столі стояло безліч горщиків з замазаними кришками, щоб не міг видихнутися який-небудь апетитний виріб старовинної смачної кухні.
Потім дружина пригощала чоловіка кавуном, через годинку-другу - варениками з вишнями, а на ніч, щоб не болів живіт, пив він кисле молоко або узвар із сушеними грушами. І все краще, що бувало приготовано та заготовлено, все виносилося гостям з чистою і дитячою привітністю. При цьому Пульхерія Іванівна щедро ділилася своїми кулінарними і лікувальними секретами. «Ось це грибки з чебрецем!
... Читати далі »
Весь нижній поверх тітчиного будинку був зайнятий рестораном, і яким рестораном! По справедливості він вважався найкращим у Москві. І не тільки тому, що розміщувався він у двох великих залах зі склепінчастими стелями, розписаними бузковими кіньми з ассирийскими гривами, не тільки тому, що на кожному столику містилася лампа, накрита шаллю, не тільки тому, що туди не міг проникнути перший-ліпший чоловік з вулиці, а ще й тому, що якістю своєї провізії Грибоєдов бив будь-який ресторан у Москві, як хотів, і що цю провізію відпускали за самою хорошою, аж ніяк не обтяжливою ціною.
Тому немає нічого дивного в такому хоча б розмові, який одного разу чув автор цих найправдивіших рядків біля чавунної
... Читати далі »
А царь с послом уже сидят за столом. Рядом-ты глянь-ка! - царевна да нянька. И все ждут от Феди обещанной снеди. Какая ж беседа без сытного обеда? А на столе пусто: морковь да капуста, укроп да петрушка - вот и вся пирушка. Гость скучает, ботфортой качает, дырки на скатерти изучает. Царь серчает, не замечает, как Федьку по матери величает. Вдрук как с неба - каравай хлеба, икры бадейка, тушёная индейка, стерляжья уха, телячьи потр
... Читати далі »
...От тут-то вітри схаменулись
І ну всі драла до нори;
До ляса, мов ляхи, шатнулись,
Або од їжака тхори.
Нептун же зараз взяв мітелку
І вимів море як світелку,
То сонце глянуло на світ.
Еней тогді як народився,
Разів із п’ять перехрестився,
Звелів готовити обід.
Поклали шальовки соснові,
Кругом наставили мисок;
І страву всякую, без мови,
В голодний пхали все куток.
Тут з салом галушки лигали,
Лемішку і куліш глитали
І брагу кухликом тягли; ... Читати далі »
- Ось, лікарю! Для вас! Це я вам приніс. Нічого особливого, зате все з власного магазину - хліб, масло, сир, яйця. Якщо не захочеться виходити - можете зовсім непогано повечеряти і вдома, вірно?
Жанно відданим поглядом подивився на Равіка.
- Дай Бог завжди мати таку хорошу вечеряю - сказав Равік.
Жанно ствердно кивнув.
- Сподіваюся, сир вам сподобається. Тут брі та пон ль'евек.
- Якраз те, що я найбільше люблю.
- Чудово! - Від радості Жанно що є сили вдарив рукою по обрубка ноги. - Пон ль'евек - це вам мати послала. Сам-то я думав, що ви більше любите брі. Брі - справжній сир для чоловіка.
- І той і інший - чудові. Краще не придумаєш. - Равік взяв пакет. - Спасибі, Жанно...
- Ну звичайно, - Жанно хитро підморгнув. - Ясно. - Він зсунув кепку на ло
... Читати далі »
... Помітивши, що закуска була готова, поліцеймейстер запропонував гостям закінчити віст після сніданку, і всі пішли в ту кімнату, звідки долинаючий запах давно починав приємним чином лоскотати ніздрі гостей і куди вже Собакевич давно заглядав у двері, здалеку намітивши осетра, що лежав у стороні на великому блюді. Гості, випивши по чарці горілки темного оливкового кольору, який буває тільки на сибірських прозорих каменях, з яких ріжуть на Русі печаті, приступили з усіх боків з виделками до стола і стали виявляти, як кажуть, кожен свій характер і схильності, налягаючи хто на ікру, хто на сьомгу, хто на сир. Собакевич, залишивши без жодної уваги всі ці дрібниці, прилаштувався до осетрова, і, поки ті пили, розмовляли і їли, він у чверть години з невеликим доїв його всього, так щ
... Читати далі »
— Оце вже ми і всі! — мовив Гандальф, оглянувши почеплені рядком тринадцять каптурів — щонайкращих відстібних святкових каптурів — і свого власного капелюха. — Веселеньке збіговисько! Сподіваюся, для припізнілих гостей знайдеться ще щось попоїсти й випити? Що це? Чай? Ні, дякую! Собі я попрошу трохи червоного вина.
— І мені,— докинув Торін.
— І ще малинового варення та яблучного пирога, — додав Біфур.
— І ще мигдалевого пирога й сиру, — попросив Бофур.
— І ще пирога з свининою та салату, — замовив Бомбур.
— І ще коржиків… ще елю… ще кави! — загукала решта гномів із світлиці.
— І ще з
... Читати далі »
...От тут-то вітри схаменулись 
