За годину до обіду Афанасій Іванович закушував знову, випивав старовинну срібну чарку горілки, заїдав грибками, різними сушеними рибами... Обідати сідали в 12 годин. Крім страв і соусників на столі стояло безліч горщиків з замазаними кришками, щоб не міг видихнутися який-небудь апетитний виріб старовинної смачної кухні.
Потім дружина пригощала чоловіка кавуном, через годинку-другу - варениками з вишнями, а на ніч, щоб не болів живіт, пив він кисле молоко або узвар із сушеними грушами. І все краще, що бувало приготовано та заготовлено, все виносилося гостям з чистою і дитячою привітністю. При цьому Пульхерія Іванівна щедро ділилася своїми кулінарними і лікувальними секретами. «Ось це грибки з чебрецем! це з гвоздикою і волоськими горіхами. Солити їх вивчила мене Туркеня, і зовсім непомітно, що турецьку віру сповідувала... Ось ці грибки зі смородиною листом і мускатним горіхом! А це великі травянки: я їх ще в перший раз відварювала в оцті; не знаю, які вони; я дізналася секрет від батька Івана. У маленькій діжці насамперед потрібно розстелити дубове листя і потім посипати перцем і селітрою і покласти ще що буває на нечуй-вітера колір, так цей колір взяти і розстелити вгору. А ось ці пиріжки! Це пиріжки з сиром! Це з урдою! а ось це ті, які Афанасій Іванович дуже любить, з капустою і гречаною кашею.
- Так, - додавав Афанасій Іванович, - я їх дуже люблю ; вони м'які і трошки кисленькі