Абгора
- незрілий виноград будь-якого сорту (або його терпкий сік) у віці,
коли виноградини ще тверді і не почали
наливатися і набувати прозорість. Використовується в азербайджанській
національній кухні як компонент в процесі
приготування ряду страв з великих шматків м'яса (гора-Мусаб,
сабзи-кавурма, туршу-кавурма, плов та ін) для надання
м'ясу більш ніжної консистенції і кислуватого смаку
АБАКА (від
грец. Abakion - дошка ) - шафа для зберігання столового посуду .
Іноді робився відкритим. Мав широкі, квадратні (як абака - дошка у
вершині доричної колони ) полки.
За своєю формою абака - прообраз більшості сучасних кухонних підлогових
шаф, а також холодильників.
У середні століття антична абака перемістився з кухні в особливе
приміщення і
перетворився з утилітарного сховища у твір декоративного мистецтва,
прикрасу інтер'єру.
Починаючи з кінця 30- х, а особливо з кінця 40-х рр. XX ст. в Європі
почалося повернення до конструкції абаки,
як до більш простої, раціональної і економічною для сучасних невеликих
кухонних домашніх приміщень
А ля
карт. Гості з меню страв і напоїв обирають те, що їм найбільше
подобається.
Замовлення передається на кухню і відразу ж починається приготування та
сервірування замовлених страв і напоїв.
За такого обслуговування гість може отримати від офіціанта пораду, а
офіціант, зі свого боку, бере активну участь
у виборі страв і напоїв. Часто офіціант може порекомендувати скуштувати
страву, про яку гість просто ніколи не чув.
Поради про поєднання вин зі стравами, які замовив гість, завжди
приймають з вдячністю.
Незважаючи на те, що метод "а ля карт" вважається найбільш трудомістким,
на сьогодні він є найпоширенішим методом
обслуговування в ресторанах, тому що найбільше відповідає бажанням
гостей.
«РАТАТУЙ» Перше і
саме заслужене місце дістається легендарному мультфільму про
відважну щура, що любив кулінарію більше життя!
Щур Ремі живе в підвалі шикарного паризького ресторану і щодня ризикує
життям, здобуваючи на кухні шматочки і крихти,
що залишилися від шедеврів кулінарного мистецтва. Але маленькому гурману
цього мало - він таємно плекає надію стати
справжнім шеф-кухарем ... Париж! Рай для гурмана - краща їжа, кращі
ресторани, кращі кухарі! Ремі мріє стати одним з них -
найбільшим кухарем столиці світової кулінарії. У Ремі є для цього все -
ідеальні нюх і смак, знання кращих рецептів і неймовірні
здібності до імпровізації. Є тільки одна проблема ... Ремі -
щур.
У Лейпцигу історію можна почути, побачити і спробувати на смак. Це німецьке місто переповнене історією та культурою. Тут стоїть найбільший пам’ятник Європи, який нагадує про битву під Лейпцигом 1813 року. Лейпциг є другим після Франкфурта-на-Майні центром книгодрукування у Німеччині. Йоганн Себастьян Бах жив та творив тут більшу частину свого життя, а у новітній історії Лейпциг прославився своїми понеділковими демонстраціями, які 1989 року стали "початком кінця" НДР. А ще не можна забувати про великого Гете: завдяки його «Фаусту» один лейпцизький ресторан став найвідомішим гастрономічним закладом світу – «Погрібок Ауербаха» («Auerbachs Keller»). Ще один вартий уваги розділ історії та сучасності Лейпцига – кулінарний. «Найбільш відома страва – звичайно, «Leipziger Allerlei» («Лейпцизька всячина»), а також печиво «Leipziger Lerche» («Лейпцизькі жайворонки»). Є ще також «Leipziger bchen» («Лейпцизькі вороненята»), типовий місцевий напій «Gose» - пшеничне пиво, виготовлене за технологією верхнього бродіння, та 38-градусний кминний лікер «Leipziger Allasch». Читати далі...
Здавна в масовій свідомості законодавцем гастрономічною моди вважається Париж, але мало хто знає, що справді «висока кухня» зародилася в середньовічній Італії, «емігрувала» до Франції, а звідти пізніше поширилася по всьому світу. Ще Франц I, французький імператор, завів у себе при дворі італійських кухарів й вони заклали основи того, що тепер називається високою французькою кухнею. Італія є батьківщиною таких кулінарних шедеврів, як піца, паста, сир Горгонзола та морозиво, яке винайшов в XV столітті флорентійський архітектор Бернардо Буонталенті. Перекази свідчать, що античний полководець Лукулл, який втомився від нескінченних битв, повернувся на батьківщину. Одним з його бенкетних блюд була піца - а ля наполетана. Донині в кожного неаполітанця є власний рецепт готування начинки для піци: одні їдять піцу з грибами, інші - з яблуками, треті - з яйцями, а четверті - просто із сиром. Читати далі...
Останнім часом в усьому світі все більшої популярності набуває
гастрономічний туризм. Туристи їздять у різні країни з метою
покуштувати місцеві страви та напої, познайомитись із звичаями
та традиціями різних народів. Не оминула нова хвиля і Україну. В нашій
країні є чимало місць, які здатні привабити туристів. Під
Львовом в селі Дмитровичі знаходиться козина ферма "Еліс". Це справжній
рай для тих хто полюбляє сир. Тут ви зможете спробувати фету, кроттен і
козяче молоко. Всі тварини живуть в хороших умовах і правильно
харчуються. Гурмани оцінять сир сігалон - добре витриманий
кроттен з провансальськими травами і Лардо (шматочки козячого сиру,
загорнуті в бекон).А ласунам варто відвідати столицю. Тут обов'язково
завітайте на знамениту шоколадну фабрику "Рошен" де вам покажуть весь
процес виготовлення солодощів, розкажуть про секрети приготування
кондитерських шедеврів, у тому числі і сухого варення. А після екскурсії
гурманів очікує дегустація. Читати далі...
Найсмачніші страви це ті, які приготовані з любов'ю і в печі. Піч - берегиня сімейного вогнища, навколо неї розвивались та крутились різні обряди, навіть при створенні нової сім'ї не обходилось без неї, саме цю білолицю красуню довбала дівчина під час сватання в знак своєї згоди з'єднати долю з парубком. Саме тому піч служить оберегом і безсмертним символом. Про це пам'ятали наші пращури і виділяли для печі найкраще місце в домі.
Смачні традиції
Гуцули здавна славились своєю смачною, поживною нз простою їжею. В погонях за європейськими смаколиками. дещо забулися українські страви, які є не меншими делікатесами, ніж трюфеля, фуа-гра чи червона ікра.
Банош або в деяких варіаціях бунуш - це серце гуцульської душі. Цю страву, як і бринзу, традиційно готують тільки чоловіки,Читати далі...
До Горіхового Спаса закінчується Успенський піст. Незважаючи на суворість посту, Успенський піст вважається на Русі самим приємним, легким завдяки великій кількості стигле фруктів і овочів. У народі навіть склалася приказка: «Петрівка - голодування, Спасівка - ласун». Назва «Спасівка» Успенський пост (з 14 по 29 серпня) отримав як раз тому, що він пов'язаний з трьома радісними святами - Рятуючи, на честь Всемилостивого Спаса Ісуса Христа: перший - Медовий Спас - припадає на початок посту, Другий - Яблучний - на середину і третій - Горіховий Спас - на кінець посту.
На Горіховий Спас у багатьох містах раніше влаштовували ярмарки. Вважалося, що торгівля в цей день буде особливо сприятливою. Читати далі...
Абгора
- незрілий виноград будь-якого сорту (або його терпкий сік) у віці,
коли виноградини ще тверді і не почали
наливатися і набувати прозорість. Використовується в азербайджанській
національній кухні як компонент в процесі
приготування ряду страв з великих шматків м'яса (гора-Мусаб,
сабзи-кавурма, туршу-кавурма, плов та ін) для надання
м'ясу більш ніжної консистенції і кислуватого смаку
АБАКА (від
грец. Abakion - дошка ) - шафа для зберігання столового посуду .
Іноді робився відкритим. Мав широкі, квадратні (як абака - дошка у
вершині доричної колони ) полки.
За своєю формою абака - прообраз більшості сучасних кухонних підлогових
шаф, а також холодильників.
У середні століття антична абака перемістився з кухні в особливе
приміщення і
перетворився з утилітарного сховища у твір декоративного мистецтва,
прикрасу інтер'єру.
Починаючи з кінця 30- х, а особливо з кінця 40-х рр. XX ст. в Європі
почалося повернення до конструкції абаки,
як до більш простої, раціональної і економічною для сучасних невеликих
кухонних домашніх приміщень
А ля
карт. Гості з меню страв і напоїв обирають те, що їм найбільше
подобається.
Замовлення передається на кухню і відразу ж починається приготування та
сервірування замовлених страв і напоїв.
За такого обслуговування гість може отримати від офіціанта пораду, а
офіціант, зі свого боку, бере активну участь
у виборі страв і напоїв. Часто офіціант може порекомендувати скуштувати
страву, про яку гість просто ніколи не чув.
Поради про поєднання вин зі стравами, які замовив гість, завжди
приймають з вдячністю.
Незважаючи на те, що метод "а ля карт" вважається найбільш трудомістким,
на сьогодні він є найпоширенішим методом
обслуговування в ресторанах, тому що найбільше відповідає бажанням
гостей.
Тим, хто вірить у гороскопи, цікаво буде дізнатися чи співпадають смаки у іжі з наведеним описом, а також смаки рідних та друзів. 
У Лейпцигу історію можна почути, побачити і спробувати на смак. Це німецьке місто переповнене історією та культурою. Тут стоїть найбільший пам’ятник Європи, який нагадує про битву під Лейпцигом 1813 року. Лейпциг є другим після Франкфурта-на-Майні центром книгодрукування у Німеччині. Йоганн Себастьян Бах жив та творив тут більшу частину свого життя, а у новітній історії Лейпциг прославився своїми понеділковими демонстраціями, які 1989 року стали "початком кінця" НДР. А ще не можна забувати про великого Гете: завдяки його «Фаусту» один лейпцизький ресторан став найвідомішим гастрономічним закладом світу – «Погрібок Ауербаха» («Auerbachs Keller»). Ще один вартий уваги розділ історії та сучасності Лейпцига – кулінарний. «Найбільш відома страва – звичайно, «Leipziger Allerlei» («Лейпцизька всячина»), а також печиво «Leipziger Lerche» («Лейпцизькі жайворонки»). Є ще також «Leipziger bchen» («Лейпцизькі вороненята»), типовий місцевий напій «Gose» - пшеничне пиво, виготовлене за технологією верхнього бродіння, та 38-градусний кминний лікер «Leipziger Allasch». 
До Горіхового Спаса закінчується Успенський піст. Незважаючи на 
