Вино - напій філософів і художників, поетів і лицедіїв. 

У глибоку давнину вино не тільки пили – ним ще й розплачувалися як грошовою одиницею. Можна сказати, що ця традиція живе і зараз, коли ми даруємо людині в подяку за надану послугу пляшку хорошого вина. Легендарний Гіппократ вважав вино повноцінними ліками. Він прописував його як сечогінний, жарознижуючий і антисептичний засіб. Про вино і пристрасть до нього міркувало багато древніх філософів. Наприклад, Платон вважав, що до 40 років цей напій потрібно пити дуже помірно.

Перший застільний тост, вимовлений господарями, відноситься до тих стародавніх часів, коли вино використовували в підступних цілях – наприклад, щоб отруїти недругів. Промовляючи слова «За ваше здоров’я!» і першим випиваючи свій келих, господар показує, що у нього немає злого наміруі напій не отруєний.

У Стародавньому Римі пити вино могли тільки чоловіки. Викриту в пияцтві жінку чоловік міг покарати на свой розсуд. Потім цей суворий закон скасували і ввели звичну для нас практику розлучень.

Як свідчать розкопки, древні люди пили вино ще у восьмому тисячолітті до нашої ери. А ось найстаріша зі збережених пляшок вина датується тільки 4-м століттям нашої ери. У Середні віки люди пили його не тільки заради задоволення, але і з гігієнічних міркувань: м’ясо, що зберігалося без холодильників, швидко псувалося, а вино допомагало відбити запах тухлості.

Правильно зберігати вино в домашніх умовах досить складно, адже йому потрібна температура не менше 10 ° і не більше 14° С.

Найпопулярніший спиртний напій, що подається в ресторанах, – червоне вино: його замовляють частіше, ніж у половині випадків.

Справжній поціновувачь вина ніколи не буде тримати келих за чашу. Адже тоді вона нагріється від тепла руки і напій змінить смакові якості.

Чим якісніше вино, тим довше ми відчуваємо в роті його післясмак.