Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту
Категорії розділу
Історичні цікавинки [22]Кулінарна еволюція [3]
Хмаринка тегів
Пошук по сайту
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 20
Переклад сторінки
Ми Вконтакте
Друзі сайту
Статистика
Головна » Статті » Історія кулінарії » Історичні цікавинки

Традиції та побут українського народу
   Вивчаючи побут та
звичаї українського народу, неможливо лишити поза
увагою такий важливий аспект життя, як харчування.
Варто сказати, що в часи язичництва повсякденна їжа мала
символічні функції, які мало чим відрізнялись від символіки обрядових
страв. Їжа у давніх слов'ян присвячувалась богам.
Атрибутивно цією присвятою могли бути магічні заклинання перед їжею,
певний порядок споживання страв тощо. Після хрещення України-Русі
довгий час формувався і зрештою склався своєрідний синтез християнства і
язичництва, який виявився в усіх сферах народного життя,
зокрема у харчуванні. Найповніше цей синтез виявився у селянському
середовищі.Чим і як харчувались слов'яни у IX—XII ст.?
Основу вивчення цього питання складають літописні свідчення та
матеріальні пам'ятки минулого, пов'язані з процесом приготування їжі:
горщики, сковороди, домашні примітивні млинки, залишки печей тощо.
Інколи археологи знаходять і предмети культових обрядів, пов'язаних
з харчуванням. Це глиняні хлібини, які є свідченням того, що саме
печений хліб з давніх-давен був основною їжею українців і що саме хліб
використовувався у язичницьких обрядах жертвоприношення та магічних
дійствах. Цікаво, що навіть форма хлібини, характерна для українського
хлібопечення — кругла,— теж пов'язана з давніми віруваннями слов'ян у
життєдайну силу сонця, яке обожнювалось. Певна річ, шанобливе ставлення
до хліба виникло тому, що основним заняттям наших пращурів було
землеробство, яке й давало значну частину продуктів харчування.Найбільш
поширеними віддавна були зернові, насамперед жито, пшениця, овес,
ячмінь, просо; з інших культур — льон, мак, сочевиця, горох, конопля;
з городини — капуста й ріпа; з фруктів — яблука, груші, сливи, вишні
тощо. Ці плоди щедрої землі стали відомі українцям у різний час;
скажімо, просо, пшениця, ячмінь — раніше, городина — пізніше, а до
найдавніших культур належить жито. Про це говорить і первинне
значення слова «жито» — їжа взагалі, поняття «хліб» з'явилося пізніше і
означало той продукт, який зараз ми називаємо борошном.
Тобто можемо зробити висновок, що зернові спершу використовувались у їжу
у вигляді каш і лише пізніше у вигляді печених
виробів.

   Популярним було просо.
Пшоняна каша як основний продукт харчування українців зберегла своє
значення до XIX ст. Просо мало символічне значення, уособлюючи сонячну
силу та енергію, повага до пшона у пізніші часи виявилась і в тому, що
воно було обов'язковим компонентом багатьох обрядових страв. Це різдвяна
пшоняна каша або голубці з пшоном на Свят-вечір, «бабина каша», яку
готували до хрестин, весільна каша у деяких регіонах, пшоном посипали
паску на Великдень. Взагалі ж каша як страва не лише обрядова, а й
повсякденна, шанувалась здавна і широко вживалась у різних варіантах,
щоправда, у старовину ця страва готувалась не з круп, а з борошна і була
основною їжею народу. Процес приготування їжі супроводжувався різними
магічними дійствами, частиною прадавнього обряду жертвоприношення, дещо з
цієї магії збереглось у побуті селян і понині.Але повернімося до хліба.
Технологія його приготування суттєвих змін не зазнала, хіба що деякі
компоненти були замінені у XX ст. Хліб готувався з пшеничного, житнього,
ячного або іншого борошна, часто змішаного разом. Тісто вичинялось,
кисло, для вичинки використовувались шишечки хмелю, відомого з сивої
давнини. Хліб з одного виду борошна, наприклад пшеничного, служив
обрядовою їжею. Це знайшло своє продовження і в українських традиціях:
весільний коровай, паска, обрядове весільне печиво та ін. Популярними у
слов'ян стравами були жур (своєрідний кисіль із вівсяного борошна і
пшениці або пшеничних висівок) і юха (юшка, складовими частинами якої
були сочевиця, крупи, м'ясо або риба). Взагалі термін «юха» вживався на
означення будь-якої рідкої страви. Це не стосується нині знаменитого
борщу, який відомий з сивої давнини під назвою «вариво з зілля», а уже
пізніше «борщ», оскільки обов'язковою складовою частиною його був буряк,
по-старослов'янському — «борщ». З часом борщ здобув поширення не лише
на Україні, про що свідчить наявність близько тридцяти записаних
рецептів приготування цієї страви, а й світову славу.Борщ вважається
королем народної кухні. Для українського борщу з м'ясом необхідно
близько дванадцяти компонентів, які в своїй сукупності й дають смаковий
букет, відомий кожному українцеві.Найуживанішими овочами у давніх
слов'ян були капуста й ріпа у пареному, вареному і квашеному вигляді.
Фрукти вживались як свіжі, так і сушені, для узвару. З напоїв до столу
подавались також різноманітні кваси, пиво, мед прісний і мед хмільний.
Принагідно зазначимо, що вживання міцних алкогольних напоїв не
характерне для українських традицій. Ще у XIX столітті дуже міцними
вважались настойка чи горілка, які мали 25 градусів. 

Категорія: Історичні цікавинки | Додав: Kender (03.03.2014)
Переглядів: 412 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar