Лохина - ягоди збирають вручну, свіжі зберігають протягом двох-трьох днів. Підвищенню врожайності сприяє охолоджувальне обрізування гілок, яке рекомендується провадити раз у три-чотири роки восени або до початку вегетаційного періоду. Великоплідні форми буяхів перспективні для введення в культуру.

Лобіо (від груз. ლობიო — квасоля) — страва грузинської, азербайджанської й вірменської кухонь зі стручків зеленої квасолі, а також з відвареної червоної квасолі із зеленню та/або зернами гранату. Подається з лавашом або ґомі.

Лаваш (вірм. լավաշ, перс. لواش‎ — lavâš, груз. ლავაში, тур. lavaş, азерб. lavaş) — прісний білий хліб у вигляді тонкого коржа із пшеничного борошна, розповсюджений переважно між народами Кавказу.
Лаваш - найпоширеніший тип хлібу у Вірменії, Ірані та Азербайджані. Іноді тісто перед випічкою посипають смаженим насінням кунжуту і/або маку. Поки лаваш гарячий він як маїсовий корж, але потім він швидко висихає, стаючи ламким і твердим. М'яка форма звичайно краща, через кращий смак і простоти створення обгорнених у корж бутербродів, однак суха форма може використовуватися для довгострокового зберігання й застосовуватися замість хліба в церемонії євхарістії в Вірменської Апостольської Церкви. Хліб лаваш також використовується із шашликом. Читати далі...

  Лінгвіні - довга плоска і вузька паста, по-італійськи «язички». Подають лінгвіні найчастіше в гарячому вигляді з соусами і морепродуктами.

  Лимончелло (італ. Limoncello) - популярний італійський лимонний лікер. Здебільшого випускається в південній Італії, зокрема, на
узбережжі Амальфі , на островах Капрі, Іскья, на Сицилії, Сардинії.
  Лікер випускається методом настоювання лимонної шкірки (а не дистиляції), тому в лимончелло міститься велика кількість вітаміну C. Термін настоювання - зазвичай 3-5 днів. Також до складу напою входять спирт, вода і цукор. Заключною стадією виробництва є емульсіфікація напою в  спеціальних машинах.
В Італії лимончелло - найпопулярніший місцевий напій після кампарі. Лікер вживають і в чистому вигляді , як діжестів і як столовий напій або десерт, і як компонент коктейлів. Лимончелло п'ють охолодженим з маленьких високих чарок, які попередньо витримують у морозильній камері , щоб стінки вкрилися тонким шаром льоду. Іноді лід додають в сам лікер. Найчастіше ресторани готують власний лікер з унікальним смаком. У нас же лимончелло поки поширений вкрай мало.

Лечо (угор. lecsó) - класична страва угорської кухні, дуже поширена в країнах Європи.
Як і будь-яка популярна страва, не має точної рецептури, оскільки кожна господиня в будь-якій країні готує його по-своєму. Незмінним і
обов'язковим є наявність трьох видів овочів: болгарський перець, помідори і ріпчаста цибуля.
Досить часто лечо виступає в ролі гарніру, як, скажімо, в східних районах Німеччини - до смаженого на грилі м'яса, ковбасок або сосисок.
До складу лечо-страви додаються різні м'ясні продукти. В Угорщині досить часто використовується домашня копчена свиняча ковбаса або копчене
м'ясо. Класичне угорське лечо готується як окрема страва, коли воно готове заливають розмішаними яйцями, їдять з великою кількістю білого
хліба.
Лечо дуже схожий на французький рататуй.
В Україні з'явилися різні варіації лечо: з морквою, смаженою цибулею, меленим перцем.

Лемішка – українська  страва з гречаного борошна з салом, типу запіканки.

Легмі – молоко фінікової пальми. Можна вживати тільки свіже молоко, через пару годин стає отруйним.

Лахмаджо – щось типу  відкритого маленького м'ясного пирога (по-арабськи - lahm bil aji)

Латте - напій на основі еспрессо, гарячого молока і трохи молочної піни. Можна додавати різні сиропи для створення нових смакових відтінків.