Найсмачніші страви це ті, які приготовані з любов'ю і в печі. Піч - берегиня сімейного вогнища, навколо неї розвивались та крутились різні обряди, навіть при створенні нової сім'ї не обходилось без неї, саме цю білолицю красуню довбала дівчина під час сватання в знак своєї згоди з'єднати долю з парубком. Саме тому піч служить оберегом і безсмертним символом. Про це пам'ятали наші пращури і виділяли для печі найкраще місце в домі.
Смачні традиції
Гуцули здавнз славились своєю смачною, поживною нз простою їжею. В погонях за європейськими смаколиками. дещо забулися українські страви, які є не меншими делікатесами, ніж трюфеля, фуа-гра чи червона ікра.
Банош або в деяких варіаціях бунуш - це серце гуцульської душі. Цю страву, як і бринзу, традиційно готують тільки чоловіки, бо вівчарство і все, що з ним пов'язано, - справа суто чоловіча. Гуцули стверджують, те, що подають в ресторанах приготоване на плиті - гріх назвати баношем. Бо справжню страву готують або ж у печі, або ж на вогні, щоб вона набралася запаху диму и сили вогню. Ці кулінарні рецепти передавались з покоління в покоління і тепер їх доля в наших руках. У кожного справжнього ґазди в дворі є місце для приготування баношу. а як по іншому, адже для гуцулів це традиційна страва, яку вони подають на стіл 2-3 рази на тиждень.
Ідеальні вершки для цієї страви триденні. Зберігати їх потрібно в коморі, аби не зіпсувались та не прокисли. В холодильник їх ставити небажано, можуть зіпсуватися (народні традиції непохитні перед благами цивілізації). Помішувати вершки потрібно тільки за годинникової стрілкою і тільки дерев'яною ложкою, залізо під час контакту з продуктом може зіпсувати його смак. На Рахівщині є легенда, яка швидко розповсюдилась по всіх округах, чому ж страва має саме таку назву? Був ґазда чи то на прізвище, чи то на ймення Банош і його ґаздиня припрошувала: їж, Банош, їж, Банош. Отак і вийшов банош. На тій же Рахівщині в говірках можна почути, що бануш називають народним двигуном, адже навіть маленької порції остатньо, щоб відновити сили і наситити всю родину.
На дві порції вам знадобиться: 200 грам дрібно помеленої кукурудзяної крупи (можна взяти борошно, в такому разі знадобиться менше сметани чи вершків, оскільки страва швидше зготується). 500 грам рідкої сметани або ж вершків. Врахуйте, що зі сметаною страва виходить з кислинкою, якщо ви цього не любите, краще взяти вершки. Сіль по смаку. Бекон або копчене сало. Бринза або вурда (схожі за технологією приготування італійські і середземноморські сири рікотта і брюель). Вершки або сметану залити в казан чи чавун і довести до кипіння. Посолити. Тоненькою цівочкою всипати в сметану кукурудзяне борошно, поступово помішуючи за годинниковою стрілкою і готувати на маленькому вогні, поки страва не стане тістоподібна, схожа за консистенцією на манну кашу. Банош ні в якому разі не має бути густим.
Поки чавун в печі або на вогнищі вмліває, вам знадобиться пательня, викласти на неї тоненько нарізане сало і обсмажувати до шкварок. Наступній пункт є ключовим, зняти з вогню казан або, якщо ви таки вирішили готувати страву в міській квартирі, зменшити вогонь на плиті до мінімуму і почати збивати дерев'яною ложкою, доки сметана чи вершки не перетворяться в масло.
Завершальний етап. Викласти на тарілку ароматну страву, посипати бринзою та додати бекон. їсти гарячим. До цієї страви смакують малосольні огірочки і білі гриби в сметані.
Смачного!
