- Ну хоч у якомусь вигляді я там у вас присутній, - посміхається Макс. - І то хліб. 
- Не тіште себе ілюзією. Насамперед бідоласі повернули його первісний вигляд. А то у Холомі дуже нервували. Та й знахарі відчували себе поряд з ним незатишно.
- Добре, що я цю історію вже не застала, - зітхає Меламорі. - Мені б теж було незатишно. 
- Так, все сталося чи то напередодні твого зникнення, чи то наступного дня. Джуффін, до речі, відразу сказав, що це добрий знак. Мовляв, тепер, мабуть, і справжній сер Макс знайдеться. І виявився правий. Хоча додому ти, як я розумію, не поспішаєш? 
- Мене і тут непогано годують, - посміхається Макс. 
- До речі так. Судячи по запаху, який ось уже чверть години лоскоче мої ніздрі, ця кухня - одне з найкращих місць у всесвіті. Нічого дивного, ти завжди вмів влаштуватися. 
- Запах - це пиріг, - несподівано для себе пояснює Тріша. Їй, чого гріха таїти, страшенно приємно, що суворому гостю подобається аромат її куховаріння. - Зараз, - квапливо додає вона. - Уже готовий! 
Франк піднімається з-за столу, щоб допомогти їй дістати пиріг. Заодно наповнює водою найбільшу джезву. Поміркувавши, знімає з полиці маленьку каструлю, в якій завжди варить гарячий шоколад. Ось так сюрприз! Франк дуже рідко поступається Трішиним проханням змішати каву з шоколадом, а даремно, бо дуже-дуже смачно виходить. І зараз все в цьому переконаються. 
Кілька хвилин по тому, закінчивши всі приготування, Франк ставить на стіл свій пісочний годинник. Сер Кофа коситься на них з цікавістю, але питань не задає, причому Тріша готова посперечатися, він зовсім не соромиться розпитувати, коли чогось не знає, просто зараз не хоче зволікати момент, коли пиріг буде розрізано і розкладено по тарілках. Його можна зрозуміти, аромат гарячих сірих яблук - це щось неймовірне, його не можна описати словами, зате і забути неможливо, якщо хоч одного разу спробував. 
Гість бере тонку скибочку пирога, кладе до рота і завмирає, прислухаючись до відчуттів. 
- Кофа, - схвильовано каже Макс, - якщо ви негайно не скажете, що вам смачно, у мене розірветься серце. 
- Та не перебільшуй. Нічого у тебе не розірветься, - суворо відповідає гість. - Втім, пиріг дійсно чудовий, - додає він, відважуючи уклін Тріше. - Сподіваюся, плата за частування вас не розчарує. 
Тріша, остаточно зніяковівши, киває, потім мотає головою - мовляв, не розчарує, я заздалегідь знаю! Вголос, однак, не говорить нічого: все людські слова можу пригадати, треба ж, яка досада. 
- Кава, - каже Макс. - Ще ви повинні спробувати каву. Це неймовірно круто. Сьогодні Франк додав шоколад, кардамон, рожеві бутони і ще щось загадкове. 
- Всього лише мускатний горіх, - знизує плечима Франк. - Теж мені велика загадка. Але в сумі повинно бути непогано. 
- Вельми своєрідний напій, до такого спершу треба звикнути, а вже потім оцінювати нюанси смаку, але мені, мабуть, швидше подобається, - оголошує гість. І, помовчавши, додає: - Особливо якщо з пирогом. 
Розчулившись, Тріша відрізає йому ще один, найбільший шматок. Переконавшись, що його найближче майбутнє забезпечене, гість нарешті приступає до розповіді.