- Не вірте в такі історії, панно Юзя. Про таких, як наша, загублених серед лісів сільцях різні чутки ходять, але не треба їм вірити. Ми - звичайні люди, які хочуть любити один одного і їсти досхочу. Але не кожна людина підходить до цих справ з належною серйозністю ... Візьмемо, наприклад, той солоний огірочок, який ви якраз жуєте. У мене в коморі є цілих сім сортів по-різному засолених огірочків. Вони стоять у великих банках. Щороку я сам доглядаю, щоб моя домогосподарка Гертруда Макух законсервувала їх так, як слід. Тому що один смак - у солоного огірочка, в який додано більше кропу, а зовсім інший - у того, в який поклали більше хрону, дубового або вишневого листя, листя чорної смородини, додано часнику, гірчиці. Огірочок з вишневим листям ядрений і хрумтить на зубах, а якщо додати більше часнику, він видає на зубах тільки сухий і невиразний тріск, ніби хтось ламає сірник. Зате у нього більш гострий смак, іноді аж язик пече. Те ж саме - огірочок, до якого додано багато гірчиці. Він зберігає твердість і гостроту, хрумтить на зубах, дуже смачно. Засолені огірки я тримаю на нижній полиці, а полицю вище займають буряк і пікулі, потім маринована цибуля, диня в оцті і корнішони, потім ботвінья в пляшках і спаржева квасоля в банках. З оцтом, однак, треба бути обережнішим, бо вважається, ніби він викликає анемію. Але ж не можна маринувати без оцту! Звичайно, є прихильники сушіння овочів, плодів і грибів. Я теж зберігаю трохи цієї сушки в коморі в лляних мішечках, добре зав'язаних і підвішених на спеціальних гачках. Ні, проте, нічого смачнішого, ніж різні сорти маринованих грибків ...