"— Гріхи наші тяжкі, а запаси мізерні, — сказав дідусь, сідаючи в прохолоді під ліщиною. — Ну-ка, Серьожа, господи благослови!
Він вийняв з полотняного мішка хліб, десяток червоних томатів, шматок бессарабського сиру «бринзи» і пляшку з прованською олією. Сіль була у нього зав'язана у вузлик ганчірочки сумнівної чистоти. Перед їжею старий довго хрестився і щось шепотів. Потім він розламав окраєць хліба на три нерівні частини: одну, найбільшу, він простягнув Сергію (малий росте — йому треба їсти), іншої, поменше, залишив для пуделя, найменшу взяв собі.
— В ім'я отця, і сина. Очі всіх на тебе, господи, уповають, — шепотів він, метушливо розподіляючи порції і поливаючи їх з пляшки маслом. — Їж, Сергійко!
Не поспішаючи, повільно, в мовчанні, як ... Читати далі »