- Білий фартух і ковпак для пана де Варенн, - наказав король. - Нехай виготовить мені омлет.
Негайно ж запалало і загуділо вогнище у відкритій напоказ зразковій кухні. Пан де Варенн, одягнений в біле, у ковпаку височиною з нього самого, заходився виготовляти омлет незвичайного смаку, який, втім, тут же винайшов, бо це було для нього справою честі. Він накришив туди апельсинової шкірки, а також трохи імбиру, потім щедро полив страву різними настоянками - полум'я піднялося звідти, знову опало, і чудовий аромат привів у захват усіх глядачів. Вони заполонили кухню, але більш всіх приголомшені мистецтвом майстра були самі кухарі, їх шеф і його помічники. Цілою процесією супроводжували вони пана де Варенн, коли він на кінчиках розчепірених пальців ніс золоту миску до столу, за яким сидів король.