Аранчіні – сицилійська страва. Це невеликі рисові кульки овальної або круглої форми з різноманітними начинками. Спочатку вони складалися просто з рису з шафраном, згодом вони придбали свою зовнішню схожість з золотистим апельсином, коли в рецепті з’явилося панірування. Власне, звідси і назва: “аранчіно” – це апельсин.
Аранчіні з смаженого рису з начинками стали одним із символів Сицилії. Але навіть в окремих регіонах невеликого острова у рисових кульок є свій різновид. У відварений в бульйоні рис (як правило, використовують ті ж сорти, що і для різотто) додають сіль, шафран і вершкове масло. Дають постояти кілька годин. Потім урис додають начинки, скачують кульки, обвалюють у паніровці і смажать у фритюрі. Читати далі...
Свою кулінарну майстерність кухаря Мілана прагнуть звести в ранг мистецтва, і це, треба сказати, їм вдається. Практично в усьому світі міланська кухня асоціюється з вишуканим способом життя. При цьому мова йде не тільки про смакових відчуттях і використовуваних продуктах, але і про те, як ці продукти приготовлені і подані до столу.
Особливу увагу гурмани-міланці надають аперитиву — класичному «Негроні», приготовленого з гіркого кампари (алкогольний напій на основі ароматичних трав і цитрусових), джина, червоного Мартіні і льоду. Серед основних страв віддають перевагу класичному різотто «Алла Міланезе» і густому м’ясного супу, приправленому шафраном; свинячі реберця, ніжкам, хвостам і вушках, приготованим з додаванням капусти та інших овочів під назвою «Кассуела», а також «Саламі ді Мілано», виготовленому з рубаної свинини або яловичини і різних сортів сиру.
Незважаючи на те, що страви римської кухні на перший погляд здаються простими і далеко не вишуканими, вони дуже ситні і соковиті. Велика кількість зелені, овочів, ніжного м’яса і традиційних для Італії макаронів нікого не залишать байдужим. Тим більше що для римлян на першому місці в їжі стоять смакові якості продуктів і свіжість інгредієнтів.
Львів ще з середньовіччя славився «добрим солодким», а вже у 19 столітті шоколад зі Львова експортувався до всієї Європи. Разом з шоколадом місто дарувало емоції та почуття народжені у Львові. З якою гордістю можна собі уявити, як європейська аристократія, наприклад десь там у Парижі, дарувала на побачення з коханими шоколадні солодощі, що з'явились на світ у львівських цукернях. І це не тому, що ми вирощували кращі какао боби чи володіли надзвичайними технологіями, просто наші кондитери зуміли вкласти у кожну зроблену цукерку, кожну плитку справжнього шоколаду маленький, але завжди найсолодший кусочок рідного Львова!
Ковбаса в традиційній українській кухні — це харчі, які виготовлялися переважно на запас. Після забою свині тонкі кишки ретельно промивали, вимочували, очищали й начиняли сирим м'ясом, салом з сіллю, часником, перцем. Ковбаса складалася кільцями і засмажувалась на листах у гарячій печі з обох боків.
Ковбаси, зазвичай, робили перед Різдвом, Великоднем, і вони були обов'язковою й почесною стравою на святковому столі. Для тривалого зберігання ковбасу складали у горщики, заливали смальцем і ставили у прохолодне місце. На заході України ковбасу також вудили у спеціальних коптильнях або просто у комині.
Польська кухня дуже різноманітна і ситна. В цілому вона зберігає всі основні характеристики центрально-європейських, слов'янських кухонь, а сусідство Польщі з різними країнами додало їй особливого колориту.
У польській кухні дуже активно використовують різні спеції і приправи. Особливою популярністю користуються чорний перець і майоран. Крім того, поляки люблять і петрушку з кропом, мускатний горіх, лавровий лист, кмин і часник, хрін і гірчицю.
Мексиканська кухня виникла в результаті зіткнення кулінарних традицій Іспанії з кухнею корінних жителів Стародавньої Мексики. Таким чином, вона являє собою синтез ацтекських та іспанських кулінарних традицій.
Мексика – величезна країна, наділена безліччю чудових плодів: манго, гуава, какао, арахіс, ананаси, рис, кукурудза, авокадо, кава, пшениця, кактуси і звичайно ж перець чилі. Перець є головним компонентом більшості страв, адже його батьківщина саме Мексика. Однак багато хто помилково вважає, що мова йде лише про один сорт перцю чилі. Насправді ж, у стравах традиційної мексиканської кухні використовується до 80 різних сортів чилі, серед них і солодкий темний мулато, і чорно-коричневий з фруктовим ароматом - пасілья, маленький дуже гострий - серрано, темно-зелений - халaпеньо. Перець додають у різноманітні страви: соус сальса, пасту з авокадо гуакамоле, соуси з текіли та ін. В мексиканські кулінарні традиції закладено правило - знаходити в кожному продукті його суть, досягати гармонії в поєднаннях смакових відтінків. Спокусливі аромати прянощів, що додаються в їжу, тільки підкреслюють специфіку того чи іншого продукту.
Грецька кухня є типовою середземноморською кухнею і має багато спільного з кухнею півдня Франції, Італії, Балкан, Анталії та Близького Сходу. Найбільш характерним і древнім елементом харчування греків є оливкова олія, яка присутня практично у всіх стравах. Відмінна риса грецької кухні - величезне розмаїття закусок, які готуються з м'яса, риби або овочів.
З гарячих страв в Греції популярна мусака, яка складається з запечених шарів: з нижнього шару баклажанів з оливковою олією, середнього шару з баранини та помідорів і верхнього шару з соусу бешамель. Іноді в мусаку додають кабачки, картоплю або гриби. Трохи схожа на неї страва - пастіціо - запіканка з фаршу і великих макаронів з сиром. Греки не схильні до приготування складних страв, тому найпоширеніші м'ясні страви в Греції - просто запечені на вугіллі або на рожні. Це може бути баранина, яловичина, свинина або курка. З найбільш популярних м'ясних страв, що готуються на грилі в Греції, можна зустріти м'ясо з кісточкою - брізолес, маленькі шашлички - сувлаки, шашлик з великими шматками м'яса - кондосувлі, баранячі реберця - паідак'я , тонкі пластинки м'яса з прожилками сала – панцетес.
Історія Персії - це нескінченні захвати: перси захоплювали нові землі, а потім самі незмінно ставали жертвами чергових загарбників: від греків до арабів, від тюркських кочових племен до монголів, від узбеків до європейців. З точки зору історії кухні, всі ці драматичні події останніх двох з половиною тисячоліть носили однозначно позитивний характер. До появи Інтернету єдиним способом пізнати кухню сусіда було захопити його. Персидська кухня, яка сама ввібрала багато інгредієнти і смаки сусідніх країн, як і справила на них величезний вплив. Хто б не завойовував персів, в підсумку опинявся переможений перським мистецтвом насолоджуватися їжею. Читати далі...
Часто одна з головних визначних пам'яток країни - це місцева кухня. Не зрячи говорять: хочеш довідатися культуру країни – спробуй її на смак. Саме для цінителів-гурманів і існують гастрономічні тури.
Гастрономічні подорожі дуже популярні в усьому світі. Найрозвиненішу систему гастротурів має Франція. Із всіх крапок землі сюди з'їжджаються туристи-гурмани, щоб насолодитися місцевою кухнею. Французи завжди відповідально ставилися до процесу готування й прийому їжі. Одним з головних місць гастрономічних турів є північний захід Франції, а саме Бретань. Тут ви насолоджуєтесь приголомшливими морепродуктами, консервованими морськими водоростями, місцевими млинцями з паштетами й приголомшливими сирами. Читати далі...
Аранчіні – сицилійська страва. Це невеликі рисові кульки овальної або круглої форми з різноманітними начинками. Спочатку вони складалися просто з рису з шафраном, згодом вони придбали свою зовнішню схожість з золотистим апельсином, коли в рецепті з’явилося панірування. Власне, звідси і назва: “аранчіно” – це апельсин. 
