Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту
Хмаринка тегів
Пошук по сайту
Календар
«  Квітень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Архів записів
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 20
Переклад сторінки
Ми Вконтакте
Друзі сайту
Статистика
Головна » 2014 » Квітень » 14

У трактирі :

- Порося є? - З таким запитанням звернувся Чичиков до стоячої перед ним баби.
- Є.
- З хріном і зі сметаною?
- З хріном і зі сметаною.
- Давай його сюди!
Стаа пішла копатися і принесла тарілку, серветку, накрохмалену до того, що дибилась, як засохла кора, потім ніж з пожовклими кістяними колодочками, тоненький, як складаний, двозубу виделку і сільничку, яку ніяк не можна було поставити прямо на стіл.
Герой наш, за звичаєм, зараз вступив з нею в розмову і розпитав, чи сама вона тримає трактир, або є господар, а скільки дає доходу трактир, і чи з ними живуть сини, і що старший син холостий або одружений чоловік, і яку взяв дружину, з чи великим приданим, чи ні, і чи задоволений був тесть, і чи не сердився, що мало подарунків отримав на весіллі, - словом, не пропустив нічого. Само собою зрозуміло, що поцікавився дізнатися, які в окружності знаходяться у них поміщики, і дізнався, що всякі є поміщики : Плотін, Почитаєв, Мильной, Чепраков-полковник, Собакевич. "А! Собакевича знаєш?" - Запитав він і тут же почув, що стара знає не тільки Собакевича, але й Манілова, і що Манілов буде делікатніше Собакевича: велить негайно зварити курку, запитає і телятинку; коли є бараняча печінка, то і баранячої печінки запитає, і всього щойно спробує, а Собакевич одного чогось спитає, та  зате всі з'їсть, навіть і добавки вимагатиме за ту ж ціну.   ... Читати далі »

Просмотров: 175 | Додав: Kender | Дата: 14.04.2014 | Коментарі (0)

- Чудову я вчора в Голопесова індичку їв! - зітхнув помічник справника Пружина-Пружинский. - Між іншим... ви були, добродії, коли-небудь у Варшаві? Там так роблять... Беруть карасів звичайних, ще живих... животрепетних, і в молоко... День у молоці вони, сволоти, поплавають, і потім як їх у сметані на розжареній сковороді засмажать, так потім, братик ти мій, не треба твоїх ананасів! Їй-богу... Особливо, коли чарку вип'єш, іншу. Їси й не почуваєш... у якімсь забутті... від аромату одного вмреш!..

- И коли із просоленими огірочками... - додав Ребротесов тоном серцевої участі. - Коли ми в Польщі стояли, так, бувало, пельменів цих зараз штук двісті в себе впреш... Накладеш їхню повну тарілку, поперчиш, укропцем з петрушкою посиплеш і... немає слів виразити!

Ребротесов раптом зупинився й задумався. Йому згадалася чечужна юшка, що він їв в 1856 році в Троїцькій лаврі. Пам'ять про цю юшку була так смачна, що військовий начальник відчув раптом захід риби, несвідомо пожував і не помітив, як у калоші його набрався бруд.

- Ні, не можу! - сказав він. - Не можу довше терпіти! Піду до себе й задовольнюся. От що, добродії, ідемте-но й ви до мене! Їй-богу! Вип'ємо по чарочці, закусимо чим бог послав. Огірочка, ковбаски... самоварчика придумаємо... А? Закусимо, про холеру поговоримо, старовину згадаємо... Дружина спить, але ми її й будити не станемо... потихеньку... Ідемте! ... Читати далі »

Просмотров: 172 | Додав: Kender | Дата: 14.04.2014 | Коментарі (0)

«І заведе хрещений світ на кожній станції трактир» - написав Пушкін у своїй повісті «Євгеній Онєгін». Не секрет, що і сам Олександр Сергійович був любителем подібних закладів. Саме він і прославив у віках котлети по-пожарськи. Якось, подорожуючи в черговий раз з Петербурга в Москву, Пушкін вирішив написати своєму другу Соболевському, який дуже любив смачно поїсти, докладні рекомендації про те, які страви і в яких ресторанах слід обов'язково спробувати на цьому популярному в ті часи маршруті. Серед інших рекомендацій Пушкін написав: «... На досуге отобедай У Пожарского в Торжке. Жареных котлет отведай И отправься налегке». Так Пушкін створив бренд «котлети Пожарські». До речі, в ті часи на одній з будівель в Торжку висіла велика вивіска: «Кравець Євгеній Онєгін. Фраки, брюки, пальто. Швидко і недорого» і великий поет не зміг не звернути увагу на настільки звучне ім'я і дав його головному герою свого нетлінного твору. ... Читати далі »

Просмотров: 170 | Додав: Kender | Дата: 14.04.2014 | Коментарі (0)

Ну тобі воно потрібно, ото твоє: «Хочу гарно фотографувати свої страви?» Не переймайся дурницями.Умієш гарно готувати — і досить. Кожному своє: фотографу-камера.Кухарю- кохля. Не витрачай свій час на всілякі непотрібні витребеньки.
Кажеш, що не відчепишся, поки секрети не розповім? Ну які там секрети — усе просто, не заморочуй свою голову. Розповім, розповім — мені не шкода. Усе розповім — як рідній душі. Лише відчепися.
ПЕРШЕ — то твоя камера. Не переймайся ти так її цілісністю і збереженням. Ось у мене фотоапарат є. У скількох він походах побував, скільки подій відзняв.І взимку, і під дощем знімав.Мерз. Замокав. Нічого. Сміло давай бавитися своєю камерою дітям, племінникам, внукам. Зич усім друзям, знайомим і сусідам. Вони ж люди розумні. Не нашкодять.
А якщо раптом і забруднять о ... Читати далі »
Просмотров: 169 | Додав: Kender | Дата: 14.04.2014 | Коментарі (0)

Ритуал звичайного обіду з двох страв у дворянській садибі був важливий для будь-якого його учасника. Чи подавав він на стіл або сидів в самому скромному куточку, демонструвало, яке місце відведено йому в хитромудрій соціальній та трудовій ієрархії того часу, які його обов'язки і права.

Перебуваючи вдома, господар садиби щодня обідав зі своїми домочадцями в головній залі. Трапеза завжди носила певною мірою формальний характер, щоб продемонструвати статус господаря. До або після їжі господар зазвичай вислуховував прохання та скарги, роздавав милості або карав. Все це допомагало кожному усвідомлювати більш-менш свій соціальний статус.

В одному кінці довгого залу знаходилось піднесення або поміст, де сидів господар, його сім'я і часті ... Читати далі »

Просмотров: 225 | Додав: Kender | Дата: 14.04.2014 | Коментарі (0)