Людвіг Чотирнадцятий хотів було сказати, що він зовсім не хитрий, але передумав і надувся від гордості. Чув би тато Ларссон! Сама люина стверджувала, що Людвіг провів навіть його! 
- Пішли-в-дім-пити-каву, - продовжував людський голос. - Що-поробиш. Будемо-сподіватися-що-в-наступний-раз-Максиміліане-тобі-пощастить-більше. 
    Людвіг Чотирнадцятий полегшено зітхнув і вдруге зважився вийти з укриття. І тут він побачив, що хтось стоїть на шляху. Це був 
Максиміліан! Його чорна шубка встала дибки. А червоний язик звисав з рота. Людвіг Чотирнадцятий стиснувся і став маленьким-маленьким. 
- Фу, який жахливий вечір, - простогнав Максиміліан. - Цього разу лис втік. Але наступного разу я йому покажу, як печуть пироги. < ... Читати далі »