Після всіх цих колотнеч не могло бути й мови про те, щоб їхати на Банну. Тільки в клуб. Тільки в клуб! У наш ресторанний зал, оббитий коричневим деревом! В атмосферу привабливих запахів! За мій столик під крохмальною скатертиною! Під крильце до Сашеньки... Хоча ні, сьогодні непарний день. Значить, під крильце до Оленки! Правильно, і відразу ж віддати їй борг, і замовити оселедчика, олійно бискучого, жирного, що тане, скибочками, посипаного дрібно нарізаною зеленою цибулькою, а до неї три-чотири розсипчастих картоплини і тут же кубик масла прямо з крижаної води, і пляшечку "пльзеньської "(ні-ні, без цього не обійдеться, я це заслужив сьогодні) ... І ще солоні грузді, сопливенькі, в соку, упереміш з ріпчастою цибулею Кольчика ... А пригасити перший голод і накрутивши в собі справжній
...
Читати далі »