Так давно, так далеко... немов крізь стиснені, тісно стоячі стебла пшениці: ось вони, п'ятеро чоловіків, йдуть уздовж зеленої огорожі - сховатися в тіні ясеня. Старина Сем відстає - помочитися у пригорка. Сідають під ясенем, а то і розтягуються на землі, розв'язують вузли з їжею: білий рушник з синьою облямівкою по краях; товсті круглі скибки хліба, величезні, з колесо тачки величиною, із запеченою, майже чорною кіркою; густо-жовте вершкове масло; окіст нарізаний щедро, шматки з хорошу тарілку - тарілку з рожевого м'яса з обідком білого сала по краю, товщиною вони мало не в дюйм і вкривають хліб з обох сторін; на жовтих кубиках масла застигли перлинні краплі сколотин; кожен кубик - тижнева норма. 
- Це' тобі, а то' - тобі, - примовляє містер Ласкум, розподіляючи їжу. - Чуєш, а куди пудинг- ... Читати далі »