Опівдні в світлиці накриті столи.
Тітки й бабуся, зниклі на час, з'явилися немислимо ошатні, важливі. Правда, величається бабуся та ще тітка Марія. Апрон же й Августа - насмішниці, зубоскалки, і вистачає їх серйозності ненадовго.
Дід відчинив одну стулку дверей, бабуся іншу, і співуче, з погано прихованим хвилюванням почали вони запрошувати гостей:
- Милості прошу, гостеньки дорогі! Милості прошу покуштувати частування нашого. Вже вибачайте, чого бог послав.
А дід сам собі в бороду:
- Проходьте, будьте ласкаві, проходьте!
Церемонність ця гнітила його, не по серцю вона йому, але, не раз ж докорений бабусею за те, що і людей-то прихистити не вміє, і слова на них шкодує, дід виконував гнітючий обов'язок до кінця. Сини проходили повз діда і підмор
...
Читати далі »