Але Петро Васильович був невблаганний. Він вимагав, щоб з синеньких негайно приготували баклажанну ікру. Зрозуміло, не ту прісну, солодкувату жовтувату кашку, яка продається у вигляді консервів, а ту, справжню, домашню, знамениту одеську баклажанну ікру, - їжу богів! Зелену, з цибулею, оцтом, часником, молдавським перцем, диявольськи гостру, від якої на губах робляться «заїди».

Для того щоб приготувати таку ікру, баклажани треба було (як же інакше!) не варити, і не гасити, і, вже звісно, не смажити, а спершу спекти на вугіллі. Синенькі повинні обвуглитися. Тоді з них здирають шкіру, і димлячу, напівсиру зелену м'якоть з білими насінням дрібно рубають.

Але боронь ... Читати далі »