Китайська кухня належить до однієї з найрізноманітніших і витонченіших у світі. Частково це пояснюється розміром країни, її культурою, давньою історією та величезним населенням. Традиційно в кожної страви є цікаві особливості, які ґрунтуються на природних законах і гарних манерах. Одна з основних характеристик традиційної китайської
кухні в тому, що, готуючи їжу, враховують теорію про інь і ян. Кажучи
коротко, відповідно до цієї теорії кожному природному явищу властива
протилежність, яка доповнює її. В цілому, страви, в яких уміст води
вищий, уважаються за своєю природою «холодними» (інь). Страви з вищим
вмістом енергії (зокрема жиру) розглядаються як «теплі» (ян). Часто це
відноситься до смажених страв. Ідучи за цією теорією,
раціон, що складається з їжі, в якій збалансовано вміст інь і ян, може
допомогти уникнути хвороб та емоційних проблем. Ця теорія говорить, що
під час спеки треба їсти «холодну» їжу, а під час холоду - «теплу». Інша
фундаментальна теорія, яка лежить в основі китайської кухні, - теорія
про п'ять елементів. У ній мовиться про те, що всі речі у Всесвіті
утворені з п'яти елементів - вогню, води, землі, дерева й металу. З цієї
теорії випливає ідея про п'ять смакових відчуттів: солодке, кисле,
гірке, солоне, пряне. Вони у свою чергу також
поділяються на інь і ян. Солодкі та пряні страви відносяться до інь;
гіркі, кислі та солоні - до ян. Кожному з п'яти елементів відповідають
свої кольори - червоний, жовтий, білий, блакитний, зелений, які також
враховуються для вибору інгредієнтів Інші чинники,
які беруться до уваги для приготування їжі, - смак, аромат і поживна
цінність. Китайський учений І Інь династії Шан уважав, що п'ять головних
органів людського тіла (серце, легені, нирки, селезінка і жовчний
міхур) мають зв'язок із п'ятьма смаковими відчуттями, оскільки
вважалося, що кожна страва має специфічні властивості, покликані
підтримувати здоров'я й гармонію в тілі. Згідно з древніми китайськими
традиціями їжу завжди пов'язували з духовним і фізичним благополуччям
людини. Коли мова доходить безпосередньо до трапези у
китайців, як і в європейців є свої власні звичаї. Наприклад, стіл
найчастіше має круглу форму і для кожного члена сім'ї та гостя
передбачено своє місце. Почесного гостя зазвичай садять перед дверима і
напроти господаря, який сидить спиною до дверей. Це дає змогу
господареві бути ближчим до кухні, таким чином, маючи можливість, швидко
подавати страви до столу. Гість першим бере палички
для їди, проте першим починає їсти господар. Палички для їди як правило
виготовляють з дерева, але зустрічаються й інші матеріали, наприклад,
слонова кістка й срібло. Суп, який на Заході подається як перша страва, у
китайців завершує трапезу. Ложка, яку використовують для супу
традиційно керамічна. Інша істотна відмінність - у китайців не подають
десерту, оскільки деякі солодкі продукти, як, наприклад, фрукти, входять
до складу основних страв. За кожною стравою
приховується мудрість поколінь. Хоча європейцеві зовсім необов'язково
знати про всі традиції, пов'язані з китайськими стравами, деякі знання
можуть стати знаком пошани до господаря.
|
