Спритно діючи циркулем, Хеллмен вивудив з бaнки останню редиску. Він потримав її перед очима Кaскерa, щоб той полюбувaвся, і дбайливо поклав нa робочий столик поруч з бритвою. 

- Чорт знa що зa їжa для двох дорослих чоловіків, мовив Кaскер, глибше зaбираючись до aмортизуючого крісла. 

- Якщо ти відмовляєшся від своєї частки... - нaчaл було Хеллмен. 

Кaскер поспішно похитав головою. Хеллмен посміхнувся, взяв у руки бритву і критично оглянув лезо. 

- Не влаштовуй спектaклю, - посоветовaл Кaскер, кинувши побіжний погляд нa прилади. - З вечерею потрібно закінчити, поки ми не підійшли дуже близько. Читати далі...

Усміхнений робот пояснив нам, що в Кафе Молекулярного Синтезу мається триста шістдесят страв. Для того щоб отримати обрану страву, необхідно набрати її номер на диску автомата, і воно буде синтезовано прямо у нас в тарілках. Ще він сказав, що якщо ми хочемо чогось, чого немає в меню, то потрібно надіти на голову антену і уявити собі це блюдо. Тоді автомат виконає замовлення. 
Я подивився на Мишка і зрозумів, що ми хочемо тільки того, чого немає в меню. 
Люля замовила собі тарілку млинців, а я псевдобіфштекс. Він був рум'яний і дуже апетитний на вигляд, і Люля сказала, що їй не з'їсти стільки оладок і нехай я візьму у неї половину. Так ми і зробили, а я їй віддав половину біфштекса. 
Поки ми цим займалися, Мишко понуро колупав вилкою в винайденій ним страві, що складалася з солоних огірків, оселедця, збитих вершків і малинового джему, намагаючись зрозуміти, чому іноді поєднання найкращого буває такою гидотою. Читати далі...

- Ну хоч у якомусь вигляді я там у вас присутній, - посміхається Макс. - І то хліб. 
- Не тіште себе ілюзією. Насамперед бідоласі повернули його первісний вигляд. А то у Холомі дуже нервували. Та й знахарі відчували себе поряд з ним незатишно.
- Добре, що я цю історію вже не застала, - зітхає Меламорі. - Мені б теж було незатишно. 
- Так, все сталося чи то напередодні твого зникнення, чи то наступного дня. Джуффін, до речі, відразу сказав, що це добрий знак. Мовляв, тепер, мабуть, і справжній сер Макс знайдеться. І виявився правий. Хоча додому ти, як я розумію, не поспішаєш? Читати далі...

- Шутта дійсно сподівається на вашу лояльність. І на знак вдячності він вирішив розділити з вами відповідальність. - Сер Кофа витягнув з складок свого лоохі шкатулку і дбайливо передав її Джуффіну. 

Той прийняв шкатулку як найбільшу коштовність. Клянусь, ніколи не бачив на його обличчі настільки шанобливого виразу! Він підняв кришку, акуратно опустив стінки. Нашому погляду з'явився величезний шматок пирога. Він виглядав як акуратний трикутник найчистішого бурштину, сяючий зсередини теплим світлом. Руки Джуффіна тремтіли, чесне слово! Зітхнувши, він взяв ніж, відрізав маленький скибочку. Читати далі...

Вставши о п'ятій годині ранку, Тіта першою справою поставила варити квасолю. 
На сьогоднішній обід були запрошені Джон і його тітонька Мері, яка приїхала з ним з Пенсільванії виключно заради того, щоб бути присутнім на весіллі Тіти і Джона. Тітонька Мері знемагала від бажання якомога швидше познайомитися з обраницею свого улюбленого племінника, але не могла зробити це, враховуючи всю недоречність подібного відвідування у зв'язку з не найкращим станом здоров'я Педро. Вони почекали тиждень, поки він видужає, і тепер мали намір завдати урочистий візит. Тіта була засмучена неможливістю скасувати це знайомство. Читати далі...

Кажуть, перед потопаючим проходить панорама усього його життя. Може бути. Але коли людина голодує, перед ним постають духи всіх з'їдених ним протягом життя страв. І він винаходить нові страви, які створили б кар'єру кухареві. Якби хто-небудь потрудився зібрати передсмертні слова людей, померлих від голоду, він, ймовірно, виявив би в них мало почуття, але зате досить матеріалу для куховарської книги, яка розійшлася б мільйонним тиражем. 

Цілком ймовірно, ці кулінарні роздуми зовсім приспали мій мозок. Без усяких на те намірів я раптом голосно звернувся до уявного офіціанта: 

- Наріжте товстіше і просмажте трохи, а потім залийте яйцями - шість штук, і з грінками.  Читати далі...

Кава Шема Харгі за смаком нагадувала розплавлений свинець, але мала одну перевагу: ви відчували ні з чим не зрівнянне відчуття полегшення, коли нарешті випивали чашку до дна.
- Шем, - сказав Ваймс, - кава просто огидна.
- Вірно, - погодився Харга.
- За своє життя я випив чимало поганої кави, але зараз мені немов пилкою провели по язику. Скільки ти його варив?
- А яке сьогодні число? - Запитав Шем, витираючи склянку.
Він завжди витирав склянки. Правда, ніхто зрозуміти не міг, куди він діває чисті.
- П'ятнадцяте серпня.
- Якого року? Читати далі...
 

Коли доктор Теодоро повідомив їй, що найближча репетиція відбудеться в їхньому будинку, дона Флор заметушилася: вона не хотіла вдарити обличчям в бруд і готова була витратити всі гроші, що були в домі, на частування та випивку. Чоловік насилу утримував дону Флор, яка бажала довести цим багатіям, що і бідняки вміють приймати гостей.
Доктор Теодоро намагався скоротити масштаби бенкету, залишивши в меню тільки ласощі, закуски і пиво. Якщо вже дона Флор хоче принести задоволення маестро, нехай приготує мунгунсу, яку так любить сер Аженор. Читати далі...

Я розгубився, ошелешений таким переходом. За мене відповів Гетсбі.
- Ні, ні! - Вигукнув він - Це не той.
- Не той? - Містер Вулфшім був явно розчарований.
- Це просто мій друг. Я ж вам сказав, про ту справу розмова буде не сьогодні.
- А, ну вибачте, - сказав містер Вулфшім. - Я вас прийняв за іншого.
Подали апетитний гуляш з овочами, і містер Вулфшім, забувши про хвилюючі переваги старого «Метрополя», з лютим гурманством взявся за їжу. Читати далі...

До відчуття, ніби вона живе в чужому будинку, додалися напасті і страшніші. Перша напасть - майже щоденні баклажани у всіх видах, від яких донна Бланка ні в якому разі не бажала відмовлятися з поваги до покійного чоловіка і які Ферміна Даса ні в якому разі не бажала їсти. Вона ненавиділа баклажани з дитинства, ненавиділа, навіть не куштуючи, бо їй завжди здавалося, що у баклажанів отруйний колір. Правда, вона змушена була визнати: дещо в її житті все-таки змінилося на краще, тому що коли п'ятирічною дівчинкою вона за столом сказала про баклажани те ж саме, батько змусив її з'їсти цілу каструлю баклажанів, порцію на шістьох. Читати далі...