Теріякі – традиційний японський соус. Готують його на основі соєвого соусу з додаванням міріна, цукру і спецій. Мірін – це солодке рисове вино. Зі спецій прийнято додавати сушений або свіжий імбир. Замість цукру можна використовувати мед. Яскравого пізнаваного смаку соусу Теріякі надає мірін.
Існує чимало способів приготування цього соусу. Навіть японські кухарі полюбляють експериментувати з його приготуванням. Соус Теріякі вважається універсальним соусом. Він відмінно підходить до рибних і м’ясних страв. Його можна використовувати не тільки, як окрему страву, але і як маринад. До речі, слово «Теріякі» походить від іменника Тері – в перекладі з японської мови означає блиск від цукру, і які – смажене. У приготуванні цей соус простий. Головне, роздобути потрібні інгредієнти.
Тахіні – це густа паста на основі меленого кунжутного насіння. Тахіні – дуже поширений компонент багатьох страв на Середньому Сході. Найвідоміша страва, що робиться із використанням тахіні – знаменитий хумус. Також цю пасту додають в фалафель, різні соуси і солодощі. Тахіні продається в готовому вигляді, але цю пасту можна зробити і самостійно з кунжуту і кунжутного масла.
Тамаринд - популярна спеція в Індії та окремих частинах Південно-Східної Азії. Її додають до різноманітних національних страв. Має терпкий смак. Зовні тамаринд схожий на фініки, а в продажу найчастіше зустрічається вже в пресованих блоках. Використовується в каррі, чатні, овочевих та бобових стравах. Також тамаринд додається до британського Вустерського соусу.
М’якоть недостиглих фруктів тамаринду кисла. ЇЇ використовують для приготування гострих страв. А стиглі плоди цього дерева солодкі. Їх застосовують у приготуванні різноманітних десертів та напоїв.
Трюфелі - Це рід делікатесних грибів, з підземними сумчастими
бульбовими плодами. Трюфелів існує два види. Чорні трюфелі (французькі,
літні) ростуть в землі поблизу дубів і беріз. Чорно-коричневі гриби
ростуть зовні, вони мають червоно-коричневий колір. Особливість цих
трюфелів – сильний, стійкий, оригінальний і дуже виразний аромат і
злегка горіховий смак.
Білий трюфель (італійський, пьемонтский) –
достатньо рідкий вид, в порівнянні з чорним, а тому найбільш за все
цінується серед грибів. Зовні має схожість з топінамбуром, має коричневу
шкірку і світлу м’якоть з червоними прожилками. У білих трюфелів аромат
більш чітко виражений, ніж у темних, смак своєрідний. Трюфелі
використовують як начинку, для соусів, додають в страви з рису, яєць, в
пасти.
Тарт - Це традиційний французький відкритий пиріг з пісочного тіста. Найчастіше – з прісного (без солі і цукру), смак тарту дає його начинка. Зустрічаються тарти невеликого розміру – тарталетки. Тарт може подаватися як основна страва або як десерт. З несолодких начинок варто виділити тарт з овочами (баклажан, цукіні, томати), морепродуктами (крабове м’ясо, креветки), сирами (тарт з козячим або овечим сиром і травами), м’ясом. З солодких класичним вважається тарт з яблуками, вишнею чи з іншими ягідними начинками.
Таратор — болгарський національний холодний суп. Зазвичай подається перед другими стравами. Основні компоненти: кисле молоко (несолодкий йогурт, від тур. yoğurt — кисле молоко, в Болгарії його називають «киселе мляко»), огірки, часник, волоський горіх, кріп, рослинна (часто оливкова) олія, вода, сіль, спеції. У болгарський таратор для придання йому особливої консистенції і смаку вводяться вкрай невеликі кількості рослинної олії, оцту і горіхів, що й відрізняє їх від інших кисломолочних супів. Горіхи вводяться у вигляді борошна — дрібно розтерті, що загущує таратор. Болгари іноді заміняють кисле молоко водою, підкисленою оцтом, а огірки — листям салату. До таратору іноді подають колотий лід.
Смузі – густий напій зі збитих фруктів, ягід, овочів з льодом або молочними продуктами. Готується смузі в блендері або міксері. Цей коктейль одночасно легкий і ситний, і до того ж вам не доведеться витрачати багато часу для його приготування, адже смузі готується за пару хвилин.
Якщо ви вирішили схуднути за допомогою смузі, вам потрібно знати два головні секрети. Перший: смузі краще не пити, а їсти, причому найменшою ложечкою. Ідеально – чайною або десертною. Так ви отримаєте від густого напою максимум задоволення, непомітно приборкаєте апетит, швидше відчуєте ситість. Другий секрет: смузі зовсім не обов’язково споживати лише на сніданок. Для тих, кому не зашкодить позбутися зайвої ваги, це відмінний варіант і для обіду чи вечері. На такій дієті ви втратите 2-3 кг за один тиждень.
Семіфреддо – це традиційний італійський десерт: м’яке домашнє морозиво з різними добавками – печивом, горіхами, цукатами, шоколадом, фруктами, ягодами. Як правило, серед обов’язкових інгредієнтів семіфредо є сирі яйця і жирні вершки. Яйця повинні бути тільки свіжі, тобто з моменту їх появи на світ не повинно минути більше 10 діб.
Смак семіфреддо багато в чому визначають різні добавки. Якщо покласти в вершково-яєчну масу мигдаль, вийде мигдальний семіфреддо, якщо м’яту – то м’ятний. Варіантів – безліч, простір для фантазії – величезний. Не забудьте також про соуси, які можна подавати до домашнього морозива. Соус можна приготувати з ягід, з м’ятного лікеру, а можна просто полити семіфреддо розтопленим шоколадом.
Соєвим називають рослинне молоко, яке виробляють з соєвих бобів. Ймовірно цей напій з’явився в Китаї ще в II столітті до нашої ери. Згідно з легендою, вперше його приготував філософ Лю Ань, прагнучи догодити своїй матері, похилого віку, яка мріяла покуштувати улюблені соєві боби, але не могла здійснити бажане через те, що на старості втратила зуби.
Сьогодні соєве молоко споживають в більшості країн світу. Але найбільш воно поширене в Східній Азії (китайці і японці майже не п’ють молока тваринного походження, а замінюють його рослинним), Південній Європі, центральних і південних регіонах Африки, Північній та Південній Америці.
Для приготування цього напою з заздалегідь замочених на пару годин соєвих бобів роблять пюре. Цю масу варять, фільтрують і охолоджують. Соєве молоко нескладно приготувати і в домашніх умовах, використовуючи для цього спеціальні кухонні електроприлади.
Сорбет, або сорбе – м’яке фруктове морозиво на основі цукрового сиропу і фруктового або ягідного пюре. Сорбет – праотець морозива, однак саме слово прийшло зі східних арабських країн. Там щербет – традиційний прохолодний напій на основі кизилу, шипшини, лакриці або інших подібних трав і прянощів. Щербет потрапив до Європи з Туреччини в 16 столітті і відразу став популярний в середземноморських країнах. Аж до кінця 17 століття сорбет (сорбе-фр., Сорбетто – ит.) Вживали як фруктово-ягідний напій з цукром. А з 18 століття він став холодним десертом, де замість соку або води використовували алкоголь. Для приготування сорбету цукровий сироп змішують з фруктовим пюре і іноді алкоголем, перемішують і заморожують. У процесі заморозки сорбет вимагає частого ретельного вимішування, щоб уникнути утворення великих кристалів льоду.
Теріякі – традиційний японський соус. Готують його на основі соєвого соусу з додаванням міріна, цукру і спецій. Мірін – це солодке рисове вино. Зі спецій прийнято додавати сушений або свіжий імбир. Замість цукру можна використовувати мед. Яскравого пізнаваного смаку соусу Теріякі надає мірін.
Тахіні – це густа паста на основі меленого кунжутного насіння. Тахіні – дуже поширений компонент багатьох страв на Середньому Сході. Найвідоміша страва, що робиться із використанням тахіні – знаменитий хумус. Також цю пасту додають в фалафель, різні соуси і солодощі. Тахіні продається в готовому вигляді, але цю пасту можна зробити і самостійно з кунжуту і кунжутного масла.
Тамаринд - популярна спеція в Індії та окремих частинах Південно-Східної Азії. Її додають до різноманітних національних страв. Має терпкий смак. Зовні тамаринд схожий на фініки, а в продажу найчастіше зустрічається вже в пресованих блоках. Використовується в каррі, чатні, овочевих та бобових стравах. Також тамаринд додається до британського Вустерського соусу.
Трюфелі - Це рід делікатесних грибів, з підземними сумчастими
бульбовими плодами. Трюфелів існує два види. Чорні трюфелі (французькі,
літні) ростуть в землі поблизу дубів і беріз. Чорно-коричневі гриби
ростуть зовні, вони мають червоно-коричневий колір. Особливість цих
трюфелів – сильний, стійкий, оригінальний і дуже виразний аромат і
злегка горіховий смак.
Тарт - Це традиційний французький відкритий пиріг з пісочного тіста. Найчастіше – з прісного (без солі і цукру), смак тарту дає його начинка. Зустрічаються тарти невеликого розміру – тарталетки. Тарт може подаватися як основна страва або як десерт. З несолодких начинок варто виділити тарт з овочами (баклажан, цукіні, томати), морепродуктами (крабове м’ясо, креветки), сирами (тарт з козячим або овечим сиром і травами), м’ясом. З солодких класичним вважається тарт з яблуками, вишнею чи з іншими ягідними начинками.
Смузі – густий напій зі збитих фруктів, ягід, овочів з льодом або молочними продуктами. Готується смузі в блендері або міксері. Цей коктейль одночасно легкий і ситний, і до того ж вам не доведеться витрачати багато часу для його приготування, адже смузі готується за пару хвилин.
Семіфреддо – це традиційний італійський десерт: м’яке домашнє морозиво з різними добавками – печивом, горіхами, цукатами, шоколадом, фруктами, ягодами. Як правило, серед обов’язкових інгредієнтів семіфредо є сирі яйця і жирні вершки. Яйця повинні бути тільки свіжі, тобто з моменту їх появи на світ не повинно минути більше 10 діб.
Соєвим називають рослинне молоко, яке виробляють з соєвих бобів. Ймовірно цей напій з’явився в Китаї ще в II столітті до нашої ери. Згідно з легендою, вперше його приготував філософ Лю Ань, прагнучи догодити своїй матері, похилого віку, яка мріяла покуштувати улюблені соєві боби, але не могла здійснити бажане через те, що на старості втратила зуби.
Сорбет, або сорбе – м’яке фруктове морозиво на основі цукрового сиропу і фруктового або ягідного пюре. Сорбет – праотець морозива, однак саме слово прийшло зі східних арабських країн. Там щербет – традиційний прохолодний напій на основі кизилу, шипшини, лакриці або інших подібних трав і прянощів. Щербет потрапив до Європи з Туреччини в 16 столітті і відразу став популярний в середземноморських країнах. Аж до кінця 17 століття сорбет (сорбе-фр., Сорбетто – ит.) Вживали як фруктово-ягідний напій з цукром. А з 18 століття він став холодним десертом, де замість соку або води використовували алкоголь. Для приготування сорбету цукровий сироп змішують з фруктовим пюре і іноді алкоголем, перемішують і заморожують. У процесі заморозки сорбет вимагає частого ретельного вимішування, щоб уникнути утворення великих кристалів льоду.
